Ростислав Шмагало

доктор мистецтвознавства

професор,

декан факультету

історії і теорії мистецтва

Львівської національної академії мистецтв.

(лютий, 2011).

9-10 лютого 2011 р. в столиці Білорусі, м. Мінську відбулася Міжнародна конференція художників-педагогів «Сучасна мистецька освіта дітей та молоді». Головним організатором конференції є недержавна громадська організація «Білоруський зелений хрест», яка провела захід у контексті Міжнародного конкурсу живопису і графіки для дітей та молоді «На своей земле», у якому впродовж п’яти років взяло участь більше 50 тисяч робіт з 34-х країн. Результати конкурсів експонувалися в провідних галереях Білорусі, у Національному музеї ім. А. Шептицького у Львові, в Німецькому Бундестазі, Держдумі Росії, в галереях Польщі та Києво-Печерської Лаври.

В науковій конференції 2011 року взяли участь 27 фахівців з Білорусі, Казахстану, США, Австрії, України, яку представляв пленарною доповіддю Р. Шмагало Львівська національна академія мистецтв (ЛНАМ), директори і вчителі дитячих художніх шкіл Білорусі, деякі у свій час закінчили навчання в ЛНАМ (або Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва). Своєрідним науковим камертоном конференції став виступ Михаїла Віммера, директора Інституту освіти у сфері мистецтва у Відні, Австрія, експерта Ради Європи з питань освіти: «Як виростити художника? Погляд із Західної Європи».

Головні тези доповіді цього експерта зводилися до ідеї пошуку системи зв’язків між окремими ентузіастами мистецької освіти. М. Віммер порівняв освітні системи окремих навчальних закладів з тюрмами, закритими до бачення себе в розвитку нової соціокультурної сфери. Ми живемо в час «нових гравців» і конкуренції, коли немає монополії школи на мистецьку освіту. Остання дедалі частіше виявляється неформальною і водночас конкурентноздатною. Архаїчні форми навчання (малювання, креслення) в школах та ВНЗ виявляються невідповідні до нових культурних викликів, зацікавлення якими спонукає молодь шукати глибших знань. Головна дія в даній ситуації полягає у відході від традиційної системи розділу на предмети і у виході навчального процесу в міждисциплінарну сферу. Тому найважливішою проблемою залишається питання не що, а як ми вчимо, рухаючись у напрямку від вузького погляду на різні види мистецтва до міждисциплінарності та інновацій, які поглиблюють поняття мистецької освіти. Навчання на основі методів зі сфери мистецтва, зворотньо, відкриває нові обрії досвідів та розвитку загальної освіти. Передові мистецькі інститути Європи розробляють нові проекти у цьому напрямку. Серед інших – проект «Культурні дослідники», що опирається на естетичну науку і має на меті пошук шляхів поєднання мистецтва і повсякденного життя.

Означений проект, що розгортається в Австрії, містить тотожні підходи і завдання, які вирішуються, зокрема кафедрою менеджменту мистецтва Львівської національної академії мистецтв (див: www.itmlnam.at.ua) на шляху до нової культури навчання мистецтву. Маємо на увазі діючу спеціалізацію підготовки фахівців «Педагогіка художньої культури». Нова спеціалізація зорієнтована на суміщення трьох головних сфер знань: культурологічної, мистецтвознавчої і педагогічної. Міждисциплінарна підготовка в руслі «педагогіки художньої культури» належить до нового покоління навчальних програм і має перерости у новий освітній напрямок, базований на дослідженнях сучасної соціокультурної сфери в Україні та світовій мистецькій освіті. Головною загальноосвітньою тенденцією, що відрізняє останню від повоєнного часу (після II Світової війни – Авт.) в Європі є дослідницька тенденція, що допомагає проникати крізь традиційні інституційні кордони. Європейська комісія з питань культури в глобалізованому світі ставить ключовими вимогами культурну компетентність і здібності до творчого самовиразу. Іншими словами, це усвідомлення того, що робить творця успішним у складному світі, який швидко змінюється: творчі навики, помножені на здатність до само менеджменту, підприємництва, навчання від різних культур та співробітництва.

Таким чином, білоруський конкурс та наукова конференція підтвердила певну синхронність у поглядах та діях, спрямованих на розвиток сучасної мистецької освіти у Західній та Східній Європі. Об’єднуючою і ключовою тезою майбутніх спільних дій є переконання, що сучасна освіта може і повинна вчитися в мистецтва.