Кафедра історії і теорії мистецтва Львівської національної академії мистецтв (колишній Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва, далі -- ЛДІПДМ) заснована у 1946 р. З 1946 по 1956 рр. викладачі кафедри, яка тоді мала назву «Історія прикладного та декоративного мистецтва», читали лекції студентам художніх спеціальностей ЛДІПДМ. У 1955 р. кафедру очолив О. Чарновський ( 1919-1976), перший кандидат мистецтвознавства у Львові, тоді на ній працювало ще п’ять викладачів. О. Чарновський намагався спрямувати наукову та методичну роботу у русло досліджень українського народного мистецтва. Він вважав, що художник-прикладник без знання народної культури народу, його духовності, народного мистецтва не має творчих перспектив. О. Чарновський активно публікував наукові статті про творчість народних майстрів, професійних митців у періодиці, у колективних працях. Він мав завершену докторську дисертацію, у якій розглядав Трипільську культуру і народну скульптуру Княжої доби. Але такі теми, у радянський час з ідеологічнх причин, не могли бути захищеними у Москві, а більше українським вченим ніде було захищати свої роботи. У 1976 р., врахувавши «ідеологічні помилки» колег з Москви О. Чарновський опублікував монографію «Українська народна скульптура. Історія. Проблеми розвитку. Види. Художні засоби» у видавництві «Вища школа», у якій вперше здійснив систематизацію і класифікацію української народної скульптури. У 1956 р. було прийняте рішення про приєднання кафедри історії мистецтва до кафедри основ марксизму-ленінізму. Єдиним штатним викладачем історії мистецтва на новій кафедрі залишився О. Чарновський. У 1958 р. ректором інституту став Яким Прохорович Запаско (1923—2007), який вніс суттєві зміни у викладання історії мистецтва. Новий ректор започаткував читання повного курсу історії українського мистецтва – образотворчого та декоративно-ужиткового. В Історію українського образотворчого мистецтва, яку він сам і викладав, він сміливо ввів лекції з давнього мистецтва і мистецтва періоду Княжої доби. За його ініціативою до викладання історії мистецтва залучались науковці львівських музеїв, дослідники українського професійного декоративно-ужиткового та народного мистецтва. У 1960-70-х рр. історію мистецтва погодинно або за сумісництвом викладали відомі вже в Україні кандидати мистецтвознавства Ю.Лащук, П.Жолтовський, В.Овсійчук, В.Любченко, директор Львівської галереї мистецтв Б.Возницький. У 80-х роках кафедру поповнили молоді, здібні й амбітні С. Лупій, Я. Кравченко, І. Голод, В. Білик. Розширення курсів мистецтвознавчих дисциплін, залучення до роботи нових викладачів зробило актуальним питання про відновлення кафедри історії мистецтва, що і було здійснено у 1971 р. Рішенням Вченої ради завідувачем кафедри було призначено Я.Запаска. Відновлення кафедри історії мистецтва значно піднесло авторитет, роль і значення мистецтвознавчих дисциплін у вузівському навчальному процесі, сприяло активізації наукової роботи студентів та професорсько-викладацького складу. 1970-ті роки були періодом, коли утверджувався науковий статус кафедри як колективу дослідників, які вели пошук в різних галузях народного і професійного, давнього і сучасного українського мистецтва.

        Протягом 1980-х років колектив кафедри працював над укладанням енциклопедичного Словника з декоративно-ужиткового мистецтва, що містить понад 5 тисяч термінів з різних галузей ужиткового та монументально-декоративного мистецтва. Основну увагу автори приділили українському мистецтву, його історії, сучасності, розмаїттю його видів та багатству орнаменту і декору. Матеріали з українського мистецтва були видані окремими посібниками для студентів. З історії зарубіжного мистецтва колектив кафедри підготував і опублікував ілюстрований підручник (1995). Це, по суті, перший в Україні підручник із зарубіжного декоративно-ужиткового мистецтва українською мовою.

        Наприкінці 80-х років у керівництва Академії визрівала думка зробити кафедру випусковою. Тому професорсько-викладацький склад кафедри зростав як якісно, так і кількісно. У 1989 р. кафедра поповнилася старшими викладачами з досвідом педагогічної роботи О. Рибак, наукової -- Г. Стельмащук, а в 1990 р. М. Білан, яка мала не тільки досвід викладання, а й багатолітній досвід редакторської і журналістської роботи, завідувала редакцією краєзнавчої літератури у видавництві «Каменяр». З її ініціативи та з її участю видано серію путівників по музеях, та історико-культурних пам’ятках Львова і Західної України. Вона вже мала кілька виданих монографій і чотири поетичних збірки. На прохання Я. Запаска М. Білан розробила фахові цікаві програми курсів „Міфологія та іконографія”, „Історія орнаменту”, „Мистецтвознавство і критика”, які не читалися для студентів художніх спеціальностей, але були важливими для студентів-мистецтвознавців. До 1996р. вона читала ці курси, а також викладала „Наукові дослідження” для художніх спеціальностей.

        У 90--ті роки кафедра підсилилася кадрами вищої класифікації, зокрема, захистили кандидатські дисертації І.Голод, Я.Кравченко, С.Лупій, Р.Шмагало, М. Студницька. Посади професорів отримали О. Рибак і Г. Стельмащук. Більше уваги стали приділяти вивченню українського мистецтва, науковим дослідженням студентів, і науковій роботі викладачів. Важливим кроком, що сприяв розвиткові українського мистецтвознав ства, стало відкриття зініційоване Я. Запаском у Львівській академії мистецтв аспірантури із спеціальностей декоративно-прикладне і образотворче мистецтво та Спеціалізованої вченої ради (1993) по захисту кандидатських і док торських дисертацій. На першому засіданні Спеціалізованої вченої ради докторську дисертацію захистила Г. Стельмащук.

        З 1991 року кафедра історії та теорії мистецтв стала випусковою. У 1996 р. відбувся перший випуск мистецтвознавців, який переконав, що кафедра, професійно зміцнюючись, робить вагомий внесок у підготовку нової генерації фахівців - дослідників у галузі історії та теорії українського мистецтва. Більше уваги стали приділяти вивченню українського мистецтва, науковим дослідженням студентів, і науковій роботі викладачів.

        Яким Прохорович Запаско завідував кафедрою до 1999 р. Від 1999 р. завідувачем кафедри став професор Ігор Голод ( тепер проректор з навчальної роботи), молодий та ініціативний він запровадив щорічні наукові читання пам’яті С.Гординського з виданням збірника доповідей (вийшло у світ три збірника), і видання ілюстрованого науково-популярного мистецького альманаху за редакцією професорів І.Голода, О.Голубця, З.Тканко (вийшли два числа альманаху). Ці ініціативи у 90-х роках стали важливим внеском в українське мистецтвознавство. У 2002 р. Ігор Голод обійняв в Академії посаду проректора з навчально-педагогічної і наукової роботи.

        Від 2003 р. і по нині кафедру очолює Галина Григорівна Стельмащук – член-кореспондент НАМУ, доктор мистецтвознавства (1994), профеор ( на посаді від 1993 р., присвоєно вчене звання професора 1996 р.), член НСХУ (1989), Лауреат премії ім. Святослава Гординського, (2002), „Відмінник освіти” (2004), Нагрудний знак «За наукові досягнення» (2006), відомий фахівець у галузі історії і теорії декоративно-ужиткового мистецтва, мистецтвознавчої критики, етнології. Має друковані монографії, навчальні посібники, розділи у колективних наукових виданнях НАН України. Регулярно публікується у періодиці (біля 300 публікацій). Наукові напрацювання Г.Стельмащук відомі в Україні і за кордоном. Вона публікувалася у часописах США, Польщі, Канади, Росії, Білорусі.

        Вагому частину її наукового доробку, крім названих у доробку кафедри монографій, становлять розділи у колективних працях: «Народні художні промистли України” (Київ: Наукова думка, 1986); „ Общественный, семейный быт и духовная культура Полесья”(Минск, Наука и техника, 1987); „ Материальная культура. Полесье” (Київ, Наукова думка,1988); „Украинские Карпаты. Культура.”(Київ, Наукова думка, 1988); „Лемківщина”(Львів, 1999); „Історія Гуцульщини”.Т.6 (Львів, 2001) у спів. З М. Білан; „Історія української культури”— автор розділів у 2-му т. і 4-му -- кн.1; «Етногенез та етнічна історія населення українських Карпат. Т.2. Етнологія та мистецтвознавство» (Львів, 2006), „Україна козацька держава” (2004) та ін. Бере активну участь у написанні розділів до „Історії українського декоративного мистецтва України», які виконуються в ІМФЕ ім. М. Рильського НАН України.

        У колективі співавторів працювала над навчальними посібниками і підручниками „ Українське народознавство”(Львів, 1994), „Нариси з історії зарубіжного декоративно-ужиткового мистецтва”(Київ, 1995),”Українське народознавство: підручник”(Київ, Знання, 2004).

        Наукову роботу успішно поєднує з педагогічною. Серед її учнів є відомі художники, учасники багатьох виставок, наукові співробітники, педагоги, мистецтвознавці. Під її керівництвом захищено 10 кандидатів мистецтвознавства. Галина Стельмащук є членом двох Спеціалізованих вчених рад по захисту кандидатських і докторських дисертацій у Львівській національній академії мистецтв та Інституті мистецтвознавства фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України (Київ), членом експертної Ради ВАК України.

        У мистецькому світі її знають як організатора мистецьких акцій, куратора виставок, автора каталогів і критичних статей, а також статей про художників у Енциклопедії Сучасної України.

     На сьогодні кафедра повністю укомплектована кадрами вищої кваліфікації. Лекції читають відомі педагоги доктори мистецтвознавства, професори Галина Стельмащук, Володимир Овсійчук, Ростислав Шмагало , Орест Голубець, доктор історичних наук Оксана Рибак, доктор філософських наук Марія Кашуба, професор (проректор з науково-педагогічної роботи) Ігор Голод, приват-професор Світлана Лупій в.о. професора, докторант Ярослав Кравченко, кандидат мистецтвознавства, проректор з науково-творчої роботи Роман Яців, а також молодше покоління -- кандидати мистецтвознавства, доценти Мар’яна Стадницька (у даний час докторант), Роксолана Шафран (завідувач аспірантури), Наталя Левкович, Ірина Костюк, в.о. доцента Лада Цимбала( завершила навчання в докторантурі) . Викладацький склад поповнили випускники аспірантури Юля Бабунич, Марта Кравченко і аспірантка Галина Хорунжа.

      Основними здобутками кафедри є її вихованці, монографії, навчальні посібники, колективні праці, освітні програми нового покоління. Концепція діяльності кафедри передбачає виховання і професійну підготовку мистецтвознавців освітньо-кваліфікаційних рівнів «Бакалавр» і «Магістр», скерування кращих випускників на навчання в аспірантуру.

       Кафедра робить вагомий внесок у підготовку нової генерації фахівців - дослідників у галузі історії та теорії українського мистецтва, викладачів художньої культури, історії мистецтва, музейних працівників.

      Педагоги кафедри плідно працюють з аспірантами, роблять все для того, аби їх вихованці вчасно захищали дисертації після завершення навчання в аспірантурі.

       Важливий внесок кафедра зробила і робить у розвиток українського мистецтвознавства своєю науково-дослідницькою діяльністю. В Україні відомі праці колективу кафедри, зокрема, академіка Якима Запаска "Орнаментальне оформлення української рукописної книги” (К., 1960); "Першодрукар Іван Федоров” (Львів, Каменяр, 1964); "Мистецтво книги на Україні в ХУІ – ХУІІІ ст.” (Львів, 1972); "Українське народне килимарство” (К., Мистецтво, 1973); "Львівські стародруки: Книгознавчий нарис” (Львів, 1983); "Матеріали до історії українського мистецтва” (Львів. 1993); "Пам’ятки книжкового мистецтва. Українська рукописна книга” (Львів, Світ, 1996) та ін. ; член-кореспондента НАМУ Галини Стельмащук«Український народний одяг ХУІІ – початок ХІХ ст. в акварелях Ю.Глоговського” (К., 1988, у співавторстві з професором, народним художником України Д. Крвавичем 279 с.); "Традиційні головні убори українців” (К., 1993, 240с.); "Український стрій” (Львів, 2000, у співавторстві зі старшим науковим співробітником науково-дослідного сектору ЛНАМ М.Білан, 326 с); „У ХХІ століття – з мистецтвом „ (Львів, 2000, 279 с.); Давнє вбрання на Волині (Луцьк, 2007, 279 с.); „Екслібриси родини Опанащуків” (Львів, 2006, 76 с.); „Микола Опанащук: творчий портрет митця. Графіка. Малярство”(Львів, 2007, 180 с.) та ін.;

     Професора Ростислава Шмагала "Між Сходом і Заходом. Кераміка Галичини кінця ХІХ – початку ХХ століття в контексті міжнародних зв’язків. Контакти і взємовпливи” (Львів, 1994, у співавторстві з кандидатом мистецтвознавства О.Ногою); "На перехресті Європи і віку. Іван Мозолевський” (Львів, 1996, у співавторстві Д. Бойцовим); "Мистецька освіта в Україні середини ХІХ – середини ХХ століття (структурування, методологія, художні позиції” (Львів, 2005); професора Ігора Голода "Міське ремесло Західних областей України ХVІ – ХVІІІ ст.” (Львів, 1994); Біографічно-бібліографічний нарис "Академік Яким Запаско” (Львів, 1999), понад 10 альбомів , присвячених творчості окремих митців; в.о. професора Оксани Маланчук-Рибак "Жінка в історії” (Львів, 2002); „Ідеологія та суспільна практика жіночого руху на західноукраїнських землях ХІХ – першої третини ХХ століття” (К., 2007, ); доцента Мар’яни Студницької "Історія мистецтва країн Сходу” (Львів, 2004); монографії в.о. професора Ярослава Кравченка "Школа Михайла Бойчука: Охрім Кравченко. Художник і час” (К., 2005); Школа Михайла Бойчука: тридцять сім імен.—Київ. 2010; доцента Н. Левкович „Палацові та садибно – паркові ансамблі Галичини кінця ХУІІІ- першої половини ХІХ ст.” (Львів, 2006); в.о. доцента Л. Цимбали „Бучацькі макати – пам’ятки золототкацтва Галичини (Львів, 2008).

      В останнє десятиліття ХХ ст. і на початку ХХІ ст. світ побачили колективні праці кафедри: Енциклопедичний Словник з декоративно-ужиткового мистецтва у 2-х томах, що містить понад 5 тисяч термінів з різних галузей ужиткового та монументально-декоративного мистецтва (Львів, 2000); "Нариси з історії українського декоративно-прикладного мистецтва” за редакцією Я.Запаска (К., 1995), "Декоративно-ужиткове мистецтво”: Мистецька школа в системі національної освіти України”. (Львів. 1999); "Мистецька школа напередодні ІІІ-го тисячоліття. Збірник наукових праць” за редакцією Р.Т.Шмагала (Львів, 1999); Збірник наукових праць «Читання пам’яті С.Гординського» (головний редактор і упорядник І. Голод); «Мистецтвознавчий автограф: щорічний збірник наукових праць кафедри історії і теорії мистецтв” (Львів, 2006. — 168 с.; Львів, 2007.— 284 с.; Львів, 2008.— 432 с.; Львів, 2009-2010.—400 с.) видається за науковою редакцією і упорядкуванням Г. Стельмащук; „ Жінка в мистецтві” (Львів, 2008, 177 с.) за науковою редакцією і упорядкуванням О. Рибак,

      Дуже важливо, що кафедра співпрацює з ІМФЕ ім. М. Рильського НАН України. Члени кафедри Г. Стельмащук, С. Лупій, М. Студницька, Л. Цимбала, Я. Кравченко, І. Голод у 2008 — 2009р. р. були підключені до написання розділів до видання „Історія українського декоративного мистецтва України” , яке видається ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України. Професори й доценти кафедри брали участь у написанні п’ятитомної "Історії української культури” (Г.Стельмащук), статей до енциклопедичних видань (Я.Кравченко, С.Лупій, Г.Стельмащук, О.Рибак , Л. Цимбала, Р. Шафран). Члени кафедри виступають опонентами дисертаційних досліджень, є членами редколегій багатьох наукових періодичних видань, рецензентами багатьох наукових праць, навчальних посібників, монографій.

      З року в рік накопичувався певний досвід підготовки молодих науковців для українського мистецтвознавства. Від часу першого випуску мистецтвознавців — (1996) дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства захистили 13 випускників кафедри – Назар Козак („Образ людини в мистецтві Київської Русі”), Олеся Семчишин-Гузнер („Художнє життя в Галичині кінця ХІХ - початку ХХ ст. Особливості мистецького процесу”), Оксана Герій („Орнамент Софії Київської (генеза, типологія, художньо-функціональні особливості”), Роксолана Шафран („Теоретична спадщина Володимира Січинського у контексті розвитку українського мистецтвознавства 1920 - 1960-х рр.), Лада Цимбала („Золототкацтво Галичини ХVІІІ – першої третини ХХ ст. (Історія, типологія, художньо-стильові особливості)”, Мар’яна Левицька („Львівське портретне малярство кінця ХVІІІ – першої половини ХІХ ст.: художньо-стильові особливості”), Наталя Левкович („Стильові особливості палацових та садибно-паркових ансамблів Галичини кінця ХVІІІ – першої половини ХІХ ст.”) здобула ступінь кандидата архітектури, Юрій Станкевич („Українське художнє паліторуництво ХVІ – початку ХХ ст. у контексті західноєвропейського інтролігаторства”), Дарія Янковська („Східні впливи в орнаментальному оформленні українських ікон кінця ХVІ – ХVІІ ст.”), Богдана Чіх ( „Художні вироби зі шкіри на Гуцульщині: витоки, типологія, художні особливості, традиція сьогодні”), Софія Король („Малярство і графіка Галичини періоду романтизму: жанрова структура і художньо-стильові особливості”); Л. Андрушко « Український рушник – полі функціональний сакральний твір народного мистецтва ( функція, типологія, семантика і художні особливості). На черзі чекають захисту дисертаційні дослідження молодих викладачів кафедри – М. Кравченко, Ю. Голод.

      Після захисту кандидатських дисертацій випускники кафедри ІТМ Р. Шафран, Н. Левкович, Л. Цимбала успішно працюють на кафедрі на посадах доцентів.

      Кафедра приділяє багато уваги науковій роботі студентів. У збірнику наукових праць кафедри «Мистецтвознавчий автограф» -- (світ побачило 5 випусків вказаного видання) у рубриках «Науковими лабіринтами» (для аспірантів) і „Проба пера”(для студентів) кожен рік публікуються кілька кращих аспірантських і студентських статей. Здобутком кафедри є також видання дипломних робіт. У 2006 р. була видана бакалаврська робота Сергія Білана „ Князь і дружина ІХ – ХІІ ст. Іконографія, стрій, типологія, художній образ.” (Львів, 2006, 192 с.) і магістерська – Марти Романи шин – „ Малярство Олекси Друченка” (Львів, 2006).

      Діяльність кафедри історії і теорії мистецтва Львівської національної академії мистецтв впродовж її функціонування, засвідчує, що це динамічний процес, на характері якого позначився весь комплекс суспільно-політичних явищ, що їх переживала академія протягом свого існування. Останнє десятиліття, зокрема друга його половина, в житті кафедри це період особливого піднесення і вагомих здобутків. У своїх працях останнього десятиліття викладачі досліджують українське мистецтво у єдиному руслі розвитку європейського та загальносвітового мистецького процесу. І це нарешті є відновленням наукової справедливості оскільки у період між Світовими війнами та після Другої світової війни багато українських митців , рятуючись від тоталітарного режиму, змушені були творити поза межами своєї Батьківщини.

      Нині професорсько-викладацький склад кафедри спільно з усіма іншими кафедрами Академії роблять велику і важливу справу - виховує талановиту молодь, тих, хто творитиме українське мистецтво і мистецтвознавство у незалежній державі у XXI ст.