Чому пан Михайло доктор наук, чому він професор ми не знаємо, знаємо тільки те , що дуже бідний і дуже прогресивний. Пояснюємо всім, хто читає нашу скромну(аж ніяк не з пера доктора наук і викладача педагогіки) замітку. В цьому навчальному році пан Михайло викладав для першокурсників академії історію України і досить цікаво викладав.
Спочатку він просто в листопаді заявив студентам, що прощається з ними до екзамену, на здивовані запитання – невже екзамен буде тільки по прочитаних паном професором темах(на листопад пан Пасічник прочитав тільки 70 % матеріалу) , пан Михайло відповів, що запитувати буде по всьому курсу, а для тих у кого є питання задиктував номер свого мобільного, нехай телефонують і більше на лекціях не появився, хоча платню мабуть отримував справно. Коли діло підійшло до екзамену пан Михайло передав старостам груп
Ще одну цікаву інформацію- хочете скласти іспит –кладіть до залікової кілька купюр, а саме 10 балів – 300 грн. Ви знаєте це так педагогічно і прогресивно, тому що на запитання „чи можна без грошей”, пан професор відповів- „а ви попробуйте мені здати!!!”. Після консультацій зі студентами старших курсів, першокурсники вирішили – гроші прийдеться класти. Коли у пана професора запитали, чи зараховуються на екзамені гарні відповіді на семінарах, він відповів, що це робити не можна бо руйнується Болонський процес. Далі все було дуже педагогічно. Хто поклав 300 грн – одержав 10, хто 400(Були і такі) – одержали 12 балів, хто 200 грн – одержав 8 балів. При цьому екзамен був в письмовій формі і навіть в актовому залі- а дійсно, навіщо стіл для того , щоб в залікову 300 грн покласти.
Ось так пан Пасічник М.С. трактує болонський процес, і читає педагогіку з історією. Цікаво, чи зможе хтось зупинити цього збіднілого „педагога”, чи він частину коштів перераховує міністру освіти. Будем дивитись і будем описувати далі Болонський процес по львіськи.

Пан історик, або Болонський процес по- львівськи.

Усі ми живемо в 21 столітті і тому чули про те, що українська система освіти реформується. Для чого і як реформується – то це справа міністра освіти, керівників учбових закладів, викладачів та зрештою і студентів. Міністр пан Табачник говорить, що реформи потрібні для того, щоб нас признала Європа, щоб менше було корупції в учбовому процесі, щоб студенти вміли не тільки гроші рахувати а таки вчились. Але як їх неуків навчати – то це справа творча і в кожного викладача свій особистий підхід. У нас мова піде який підхід до Болонського процесу у викладача історії, педагогіки і психології факультету історії та теорії мистецтва Львівської національної академії мистецтва доктора історичних наук, професора і дуже збіднілої людини пана Пасічника Михайла Степановича.

... далі буде